Чим пояснити «беркутівську» лють?

Козак Четвертої сотні, буковинець Михайло Гаврилюк якраз відтягував оглушеного світло-шумовою гранатою побратима, коли потрапив у полон. Спершу люди у формі зі звірячою люттю били його, відрізали тупим ножем оселедця, роздягнули догола, вигнали на мороз, дали льодоруб у руки й почали фотографувати і знімати на телефон (так під час війни поводилися фашисти)… Десятки спецпризначенців спостерігали за цією «розвагою». І в жодного не вистачило сміливості припинити екзекуцію. Чому?

Як люди у формі — сильні, спеціально навчені й натреновані, котрі присягали на вірність українському народові ─ перетворилися в ескадрон смерті імені Захарченка? Що керує ними? Що змушує залякувати мітингувальників, викрадати, бити до втрати пам’яті, катувати, одягнувши на голову поліетиленовий пакет (кагебістська школа дається взнаки), голяка виставляти на мороз? Невже оглухли, оніміли, збожеволіли? Та ж жінки (а може, навіть українки) народили їх, а не вовчиці! Звідки ж така ненависть, неконтрольована лють, упевненість у безкарності?

«Та у той «Беркут» беруть з кримінальним минулим і психічними розладами», — зойкають всезнаючі бабусі. «Неправда, — констатує колишній керівник спецпідрозділу «Беркут» у Тернополі Юрій Синовицький. — Підготовка та відбір до спецпідрозділів як міліції, так і внутрішніх військ, зокрема «Беркут», «Омега», здійснюються на доволі серйозному рівні. Вимоги до бійців як фізичні, так і психологічні — дуже високі. За плечима в кожного з них обов’язково повинна бути служба в армії, бажано вища освіта. З «темним» минулим чи певними психічними розладами сюди не беруть». Порушити всі існуючі інструкції та навіть гласні й негласні закони війни спецпризначенців, на думку генерал-лейтенанта міліції у відставці Віталія Максимова, змусив привселюдний «одобрямс» із боку Януковича, Азарова, Захарченка. Плюс — матеріальна складова. «Наскільки знаю, їм зараз серйозно доплачують, по 400 гривень за годину, звісно, крім офіційної заробітної плати, — зазначає. — Обіцяють квартири, відзначили багатьох на честь Дня міліції, хоча мали б покарати за силовий розгін мирного Євромайдану 30 листопада». І це не все… За словами екс-мінстр внутрішніх справ Юрія Луценка, «беркутівці» «отримують в день 500 доларів за стояння і тисячу за снайперську роботу проти своїх людей. Вони дійсно отримують три тисячі за спійманого революціонера». Для влади Януковича спецпризначенці — щит, а 18─20-річні хлопці строкової служби — «дев’ята рота». Останніх не шкода, з першими треба рахуватися та заохочувати. Проте невже гроші можуть бути важливіші за людське життя?

Усе частіше чути розмови про доволі неординарну поведінку спецпризначенців. Переповідають, що вони цілком нормально розмовляють, поводяться, аж поки не чують слів «Майдан», «євромайданівці»… Наче щось клацає в їхньому мозку. Починають погрожувати, нервувати, засуджувати… Віталій Максимов припускає, що до бійців спецпідрозділів можуть застосовувати певні психологічні методи впливу. «Достеменно відомо, що їм демонструють спеціально змонтований кількахвилинний ролик, в якому мирні мітингувальники ототожнювалися зі справжнісінькими терористами та екстремістами, — наголошуєє він. — Не виключено, що використовується і так званий 24 кадр, прищеплюючи ненависть до «порушників закону». Психотерапевту Ларисі Сарах, котра спілкувалася з бійцями «Беркута» на вул. Грушевського в Києві, ті нагадали «справжніх фізичних заручників, яких викрали, ізолювали, посадили в клітку і якимось чином знущаються над ними, щоб тримати в потрібному тонусі». «Я стояла там і відчувала, що заклики перейти на бік народу тут не працюють, бо світу, в якому є Майдан, для них не існує…» — поділилася вона враженнями в соціальних мережах. Скидається на довгий летаргічний сон… Відео з тортурами над Михайлом Гаврилюком багатьох спецпризначенців пробудили з нього. Власне, його виклав в інтернет… правоохоронець із 12-річним досвідом, бо не сила було більше терпіти брехню. Виклав, написав рапорт на звільнення і змушений тепер перебувати за кордоном. «Як бачите, не можна всіх «беркутівців» та правоохоронців рівняти під одну лінійку, резюмує Юрій Синовицький. — І серед них є справжні совісні люди, які не бояться кинути виклик існуючому режиму». Хочеться вірити, що таких буде більше. І настане час, коли вся міліція та спецпризначенці будуть з народом. Бо дух сильніший за тіло і жодні тортури й залякування не зламають його.

Вікторія ОТАМАНЧУК.

Вільне Життя