На Тернопіллі запалала лемківська ватра

Цими днями, 4-5 серпня, в урочищі Бичова Монастириського району пройшов ХІІІ фестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини”. Цьогоріч фестини приймають понад 30 тисяч гостей, що навіть більше, ніж на аналогічному дійстві у Польщі.

Лемки – це значна частина українського народу із надзвичайно самобутньою та барвистою культурою. За підрахунками істориків, у 40-их роках минулого століття до України із Польщі було переселено понад 200 тисяч лемків. Кожен фестиваль –прагнення цих етнічних українців донести своїм дітям і онукам власну мову, традиції і культуру, не дозволити їм згаснути на перетині двох країн.

На тлі загальнодержавних проблем України це може виглядати навіть дивним: в країні економічна криза, боротьба за владу, а лемки – співають і веселяться. Але в ракурсі нового мовного закону фестиваль етнічної культури – це показовий виступ того, як треба любити, шанувати і берегти рідну мову. І якщо лемки, розсіяні по чужих світах, вже багато років уміють це робити, то сором нам, українцям, не зуміти зберегти суверенність нашої мови у рідній країні.

Я щиро вітаю усіх учасників «Дзвонів Лемківщини», бажаю їм і надалі розвивати свою культуру, мову і традиції, шанобливо передаючи їх із покоління в покоління. Бо без них немає головного – немає нації!