ВІТАЛІЙ МАКСИМОВ: “НІКОЛИ НЕ ХОВАВСЯ ЗА СПИНАМИ ОХОРОНЦІВ І… НЕ ПЛАТИВ ЗА ПОСАДИ…”

Кандидат у народні депутати України Віталій Максимов продовжує активно зустрічатись з виборцями і продовжує відповідати на запитання, пов’язані, зокрема, і зі своєю колишньою службою в міліції. І у цьому немає нічого дивного – не кожен тернополянин і, аж ніяк не кожного дня, має можливість запросто поспілкуватись з генерал-лейтенантом, який тридцять років віддав оперативній роботі. Ось, одне із таких запитань: ” Як Ви ставитесь до призначень на посади “силових” міністрів цивільних людей, політиків, які погони на плечах ніколи не носили?”

– Вкрай негативно. І, до речі, приклади окремих європейських країн, де цивільні керують силовиками, вважаю абсолютно непереконливими і навіть певним чином некоректними,коли ці приклади наводять,як зразок для сьогоднішньої України. Спочатку треба у багатьох життєвоважливих сферах досягти рівня життя і суспільних стосунків цих країн, а потім вже сліпо копіювати їх систему управління такими важливими і складними структурами. Твердо знаю одне:  міліцію,СБУ,міністерство оборони України,принаймні – на нинішньому етапі, повинні очолювати кадрові офіцери.

Часто запитують у Максимова і про його особисту ймовірну міліцейську перспективу. Запитання звучать приблизно таким чином: ” Віталію Вікторовичу, а нинішня влада не пропонувала Вам “перервати відставне життя” і знову повернутись на службу?

– Минулого року була така пропозиція. Сил вистачає і міг би ще багато користі принести. Але мені “намалювали” цифру, чи то пак – суму, яку я мав би заплатити за посаду начальника одного з управлінь. На цьому все й закінчилось… Тим, хто мені це запропонував, довелось пояснити дохідливо, що генерал Максимов за посади ніколи не платив і робити цього не буде. Я завжди готовий відгукнутись і знову застосувати у боротьбі із злочинністю свій професійний досвід, але за це я повинен отримувати чесно зароблену зарплату, а не роздавати хабарі. І не тільки в міліції, практично всюди претендентам на посади надходять такі “пропозиції”. І всі про це знають, але далі обіцянок побороти таку ганьбу – справа чомусь не йде… Тому партія “УДАР” і каже: прийдемо до влади і в першу чергу корупціонерам хребет зламаємо…

Упродовж зустрічей люди цікаво намагаються співставити передвиборчі гасла і реальні життєві ситуації. Скажімо, звернувши увагу на плакати кандидата Максимова з написом “Сила “УДАРУ” – сміливо дивитися людям в очі!”, запитують: “А чи були у головного міліціонера області ситуації, які зараз, так би мовити, ускладнюють цей процес – сміливо дивитися людям в очі?…” Максимов не тікає і від таких запитань:

– Знаєте, у житті, як на довгій ниві… Всі люди помиляються, помилявся і я. Це були внутрішньослужбові ситуації, зокрема – кадрові прорахунки, помилявся у підлеглих, якими себе оточував. За що і досі отримую заслужену критику. Але перед мешканцями Тернопільщини мені не соромно і я сміливо дивлюсь їм в очі. Ніколи не оточував себе охороною і не користуюсь нею зараз. Бо не маю чого боятись. Ще коли був начальником міліції, часто пішки ходив на роботу через гідропарк, роблю ці прогулянки і зараз. Не стану перераховувати окремі гучні розкриття важких злочинів,затримання бандитів і убивць, але їх було немало – разом з особовим складом управління завжди захищав людей. І ніколи не виставляв це якимось “подвигом”. Це був мій службовий обов”язок, моя робота, за виконання якої мені очі не доводиться ховати…

Вельми актуальною у Тернополі, особливо для обдурених дольовиків, залишається кримінальна історія з аферою фірми “Будівельник” та її керівника Зеновія Щепановського, який вже засуджений – гроші з людей зібрав, а квартир не збудував… Питають Максимова і про це. Мовляв, а чи не можна було зупинити Щепановського ще раніше, щоб зменшити кількість його жертв?

– Можна і треба було зупинити. Про його схильність до сумнівних фінансових оборудок вже тоді було багатьом відомо. Якраз, коли я очолював обласну міліцію, наші слідчі порушили по деяким діям Щепановського кримінальну справу. Але буквально перед спрямуванням її до суду, прокуратура справу закрила. Я скажу так: щоб вчасно зупинити Щепановського, потрібна була політична воля керівників набагато вищого рангу, аніж начальник міліції, або прокурор. І тоді,справді, жертв цієї будівельної афери було б набагато менше… Але ця політична воля у той час,очевидно, не всім була вигідна…